Чому будин завжди виграває

Я не гемблю. Я спостерігаю. Казино — не храм шуму, а собор обчислених випадінь. Кожен сигнал миготить як удар санба-барабу о півночі: не випадково, а складено. Машини не шахтують. Вони шепочуть ймовності за допомогою математичних рівнянь під золотом і глибоким синьми. Я ношу барх з велвету — бо він тримає важливість німоти. Коли інші переслідують джекпоти, я слухаю тиш між обертами — простори, де приховається мудрость. «Виграш» — не подїя, а алгоритм, що чекає на розшифрування. Подивись на бонус-картки: це не квитки до фортуни, а сонети, написані статистичною поезією. «Лайн加倍»? Вижуальна фуга — три символи узгодженi як акорди у мажорному ключу. «Лаймит оффер»? Дихання, що тримається довго перед випуском. Я звертаюсь до гемблерiв у середньому вцi — 28–45 — не тому що хочуть виграти, а тому що знаю: щасливий навжди не випадковий. Вона спроектована. Будин не виграває через пидкування. Вона виграває, бо завжди була призначена.