Я думала, що бінго — це про виграш… Але в три години ранку я зрозуміла: тут не про гроші. Це про тиху мить після дощу — коли всі навколо сплять із соном. Я не шукаю бонуси — я просто кладу одну карту. І зараз? Я чую себе… і все ще в цьому святому просторi: без грошей — лише звук.

А ти? Ти грав у бінго? Або просто слухав сон?

Я втратила всі свої монети… але посміхнулася. Не хвилюючи золотим джекпотом — я просто слухаю, як пилка на склі розчиняється у тихому проміжку спинів. Мама вчила мене сумлінню, татко — джазу. А автомати? Вони не цікують на перемогу — вони чекають на тихий дихання.

Тоже: що було вашим останнім разом? Коли ви втратили все… і все ще сміялися?